Злата

Ісус казав:
               -Візьми моє волосся
                й заплети з нього французькі коси
                візьми рідкий гребінець і причеши мою бороду,
                й так, щоб я відчув дотик.
                Пасми мого волосся - твій оберіг,
                і десь там, за Родоським Колосом,
                допиваючи на хмарі бурбон, доїдаючи шляхетне просо,
                спостерігатиму за тобою земною. Звісно, якщо ти не проти.
Ісус торкався Златиних рук, й сміючись, підносив їх до вінка з шипами,
А Злата торкалася до шипів і злизувала солону кров,
                що давно вже текла її пальцями.
Десь далеко в її душі вже грали солодкі тамтами,
І ніхто напевно не знав, чи їм стане світів, чи не стане,
Злата обіймала Ісуса і рухалася дивно, ніби наманськими танцями.
                -Ісусе, - казала Злата, - твоє довге волосся
                і ця звичка ходити босоніж
                зробили мене зовсім іншою, новою, знаєш,
                у власному сенсі розкутою.
                -Злато, - казав Ісус, - ти насправді єдина поміж
                усіх грецьких Муз - Зевсових доньок, і я знаю, ти не осоромиш
                нікого. Ти охороняєшся мною, всіма богами,
                навіть Гаутамою Буддою.
А Злата обіймала Ісуса, вмикаючи бітлз, плетучи вінки із полині.
Ісус посміхався і заговорював її пальці, ниючі від поранень.
Переплетаючи руки, він діставав для неї перлини,
Злата лише дивилася, ковтаючи кров та слину,
й салюти греміли над стародавнім млином,
наче сонце в небесній брамі.

*
Відкривши очі, підтягнувши важкі від хронічного безсоння повіки,
Злата зрозуміла, що недаремно стільки років
слухала шляхетну музику бітлз,
недаремно практикує нудизм і відрощує довге волосся,
ходячи босоніж берегами Дніпра у довгій сукні в квіточку.
Відкривши очі, підтягнувши важкі від хронічного безсоння повіки,
Злата зрозуміла: Дженіс Джоплін,
                що голосно грала всю ніч у її маленькій квартирці,
грала не просто так, не за для атмосфери, не за для антуражу,
не за для атмосфери, не за для антуражу,
не за для атмосфери, не за для антуражу...

*
Почувши історію Злати,
я почала шукати
дивні речі та імена, усі можливі дані,
як риба в світовому океані,
пливла, вивчаючи всі історичні дати.
Під акомпанемент прискибливих карибів,
хто здибав своє щастя, хто задарма випив.
Ісус Христос - найперший хіпі.
Найперший символ, провідник, пророк з довгим волоссям,
                босоніж по траві, і серед сотень скрипів,
Ісус найперший хіпі,
найперший і найрозумніший хіпі,
найперший і найцікавіший хіпі,
Ісус Христос - це символ хіпі,
Ісус Христос - це хіпі.
Ісус був хіпі.


світлину взято з сайта http://www.gorodlgov.ru/node/1327