Лина Костенко - Готика...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Готичні смереки над банями буків»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_12.html


Готичные ели над башнями буков,
Картавящий гром над обителью крон.
Ночей чернокнижье читаю по буквам,
Потом засыпаю, прочтя "Орион".

Наутро встаю с возмущением сердца,
В глазах и в уме веселящий азарт.
Рассыплется в окнах лучистое скерцо
И скрип тормозов для движенья - как старт.

Фиктивные ша;баши ведьм - аж до рвоты.
Идет конфискация душ под гармонь.
И в веке двадцатом безумно охота
Забиться в пещеру и нянчить огонь.

Свободы предтеча - поспешное бегство
Из дум заточенных в блуждающий дым.
Звенит ручейков быстроногих семейство
Лазурною кровью камнистых глубин.

Рассветы мои в бахроме изумрудной
Превыше болота, где полный раздрай.
Готика жизни суровой и трудной,
Полян земляничных рубиновый рай.

Стою под задумчивым небом озёрным
На черных ветрах мировых перемен,
И в битве извечной святого с позорным
Мой разум забитый светлеет взамен.

Болят диссонансы.Тоскуют симфонии.
И ноты срываются в огненный залп.
Ваяю молчанье, как зал филармонии,
Колонный бессонный еловый свой зал.
17.07.2014.

___________________________________


*Ліна Костенко
«Готичні смереки над банями буків»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_12.html

Готичні смереки над банями буків,
гаркаві громи над країною крон.
Ночей чорнокнижжя читаю по буквах,
і сплю, прочитавши собі Оріон.

А вранці повстану. Обуренням серця,
веселим азартом очей і ума.
На вікнах розсиплеться сонячне скерцо
і рух засміється над скрипом гальма.

Обридли відьомскі шабаші фікцій
і ця конфіскація душ під гармонь.
І хочеться часом в двадцятому віці
забитись в печеру і няньчить вогонь.

Свободи предтеча — розхристана втеча
з мурованих дум у мандруючий дим.
Дзвенить ручаїв стрімголова малеча
блакитною кров’ю камінних глибин.

Світанки мої у смарагдовій ворсі
над кумканням всіх ропухатих дрібниць —
готика самотності, готика суворості,
рубінові розсипища суниць…

Отут я стою під замисленим небом
на чорних вітрах світових веремій,
і в сутичці вічній святого з ганебним
світлішає розум зацькований мій.

Болять дисонанси. Сумують симфонії.
Пручаються ноти в розпечений залп.
Будую мовчання, як зал філармонії.
Колонний безсонний смерековий зал