Присвята: Моїй найкращій подрузі Сільвіці...
Вона загадкова, рідна та одна,
найкраща, мила та єдина..
Вона та- яку називаю " золота"
найдорожча у світі людина.
Завжди зі мною- хоч навіть не прошу,
тому і вірш про неї я пишу..
Нема ніде такої як вона-
її голос дзвенить, немов струна..
Важко дивитись на неї- коли сумна
хай посміхається- ніжна й чарівна..
"Життя попереду"- казала я їй ці слова,
вона- мов фея лісова..
Напевно, недостатньо для неї я роблю,
але одне у Бога я молю:
" Бережи її, Всевишній.. і я грішу
гріхи її прости, я тебе прошу.."
З нею бачимось ми дуже рідко,
хотілось би, щоб цвіла мов квітка..
Не завжди й я, веселою була..
та вона підтримувала, як могла..
Вона- одна..; найкраща, загадкова..
ми зустрілись з нею дуже випадково..
Та звела нас доля.. хоча й не наша воля,
та вдячна дуже їй, бо розуміє мене з пів-слова.
Наилучшей подруге..
© Copyright: Ивусова Виталия, 2014
Свидетельство о публикации №114071709069
Свидетельство о публикации №114071709069
Рецензии