Заздрiсть
із неба зірку, квіти із лугів,
кого в обіймах ніжно зацілуєш,
і поцілунки вийдуть з берегів.
Я заздрю тим цнотливим поцілункам,
що поглядом визкользують з очей,
й торкають ще душі моєї струнки,
але по-справжньому заграють на чиїйсь іще.
Я заздрю їй (хоча того бажаю)
та віддала б усі, до краплі, почуття,
що з погляду твого переливаю
до мого сердця, ще без каяття...
(ХТ 11.07.2014)
Свидетельство о публикации №114071708277