Ні кава, ні чай, вино — то все не про тебе...
Скидає з плеча пальто (все сама, сама),
сідає напроти — і щемом між парних ребер
пускає флюїдів напівпрозорий туман.
Немов сигаретний попіл, стрімка надія
розбилася вщент. Впізнавана лиш на слух...
Хвилі предовгих речень — відкладена дія,
на зеро рішучості помножений рух.
І де б не була — ліворуч в короткій сукні,
праворуч у довгій спідниці зі стрічкою у косі —
під самим горлом слів збираються кулі ртутні
і розчиняються тут же в її красі.
І втома шукати привід, дзвонити раптом.
Зніми свої лати, доступною стань на мить!
А так — ховаю очі у стіл, голову — в каптур,
і лиш усередені без перестану гримить.
І що ти завтра мені розкажеш,
холодна і сонна, загорнена в білу шаль?
Певне, я знов назбираю книгу сумних вражень.
На жаль.
Нi кава, нi чай, вино...
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2014
Свидетельство о публикации №114071600901
Свидетельство о публикации №114071600901
Рецензии
Цікаві вірші, Кристино. І несподівані (принаймні для мене)...
Вячеслав Романовський 25.09.2014 14:39 • Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 25.09.2014 14:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.