Весна минула,може й не була,
І літо пишне стало у зеніті,
Але не тішить красота земна,
Бо гинуть й гинуть України діти.
Мій брате рідний,посестро моя,
Чому ви зло призвали в нашу хату,
А,чи чужинець кращий,як рідня,
Чи з ним простіше Матір убивати.
Земля вкраїнська викохала вас,
В обіймах ніжних рід ваш колихала,
До вас любові промінь ще не згас,
Та ви із неї робите васала.
А Україна ВІЛЬНА-не раба,
Хоч полонянкою не раз бувала,
Та вільну кров,так свято берегла,
І з рабською ніколи не мішала.
Брати,брати...,а чиї ви брати?????,
Ви Каїни,раби і яничари,
Ми вільні діти-ВІЛЬНОЇ СИНИ,
Ми Україну-Матір захищали.
Не жаль,не жаль говорю я щодня,
Не жаль дітей,що Матір катували,
Насправді ж плачу,ви журба моя,
Як жаль,що рідними ніколи ми не стали.7/16/2014
Як жаль
© Copyright: Мария Круль, 2014
Свидетельство о публикации №114071608589
Свидетельство о публикации №114071608589
Рецензии
