Вкраїно! Знов тебе хитає вітер сходу,
Що приліта від московитів навпростець.
Біда приходить від сусіднього народу,
Який згубив тепло споріднених сердець.
Невже дурняча жага вигаданих міфів
Стулила очі невгамовних росіян?..
До чорта турок, греків, татарву і скіфів -
Кримнаш тепер! За що й піднімемо стакан.
Кому сказать, що небо синє - не повірять!
Та й визнать як, коли хохляцькі кольори?!
Вони Вкраїну мою стільки років ділять,
Що сенс мети віднесли сивії вітри.
То пригортають мов кохану біля плоту,
То коси рвуть за жалюгіднеє життя...
Війна - рідня, і шанс не стати до роботи.
А ще причина для щоденного пиття...
Великий страх блука серцями по Росії,
І видаля добра зернини від людей.
Невже колись настільки вдало тут засіяв
Людськії душі злом триклятий Асмодей?..
Про страх соляних стовп в
© Copyright: Александр Ноцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114071606211
Свидетельство о публикации №114071606211
Рецензии