Вітер дужчає. Небо важчає.
(Я із небом, а ти із вітром.)
І мелодією найкращою
Затуляються вуха Світу.
Наближається щось невидиме.
(Неосяжніше від любові.)
І дерева каріатидами
Підпирають майбутню повінь.
Замість Сонця – сліпуче блимання.
(Наші зустрічі. Всі наосліп.)
Що прощанням в птахів називане,
У людей називають Осінь.
І раптове твоє окрилення –
Знак того, що боятись досить.
15.07.14
Знак
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114071504977
Свидетельство о публикации №114071504977
Рецензии