Колись людське у людях цінували
І в кожному з людей воно було.
Та сталось так, що нас всіх обікрали
І "добрий", нині, наче як тавро.
Колись брехливих люди з двору гнали
І іх словам не йняли віри, ні.
А зараз брехуни весь світ "підмяли",
Хто більше бреше - той і на коні.
Колись грабіжник звався "зарізяка"
Й жорстоко суд людський його карав,
А нині ми йому складаєм дяку
За те, що нас до нитки обібрав.
Колись за честь лягали в домовину,
А зараз слово це беруть на сміх.
І засудить людину безневинну
Сьогодні, виявляється, не гріх.
Колись готовність іншим помагати,
Вважалося за людяності суть.
За це ж, сьогодні, "лохом" будуть звати
І, як ганьбу, по світу рознесуть.
Коли ж, коли той час святий настане,
За це зі мною, друже, помолись,
Коли людське у людях знов повстане
І перетворить "зараз" на "колись"...
Когда-то человечность мы ценили...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2014
Свидетельство о публикации №114071504920
Свидетельство о публикации №114071504920
Рецензии