Димчо Дебелянов. Гнiтючоi ночi я чую слiди...

Димчо Дебелянов
Гнітючої ночі я чую сліди…


Переклад з болгарської Любові Цай


Гнітючої ночі я чую сліди!
           В віконце вдивляюсь пильніш,
о, мите ранкова, чекаю, прийди,
           засяй наді мною скоріш!

Проміннячко тепле, живе, осяйне
           до серця самого іди —
так світло крізь листя густе промайне 
           і згодом торкнеться води.

Віддайся у серці моїм, де пожар
           запалений зблиском зірок,
бо кожний нестримного серця удар
           до вічної темряви крок!

***

Оригінал:

Димчо Дебелянов
Тъй дълго лукавата нощ ме гнети…



Тъй дълго лукавата нощ ме гнети!
               На своя прозорец, сломен,
о, утрина свежа, аз чакам, аз бдя —
               побързай да блеснеш над мен!

Ела, ще се пръсне светликът ти злат
               спокойно във мойте гърди,
тъй както прецежда по тъмний листак,
               приемат го тихи води.

Ела и огледай се в погледа мой
               о, ден, о, живителен зрак,
че с всеки свой удар сърцето ви днес
               пристъпя към вечния мрак!