Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Анастасия Дмитрук
Рапірою – у тишу
«градом» – у життя
аннали днина пише
журбищем безтям
розтоптані надії
в’януть – не цвітуть
зрадливотрутні змії
гатять чорним путь
кричить сова в міжгрішші
сагою у вись:
– Всесильний і Всевишній
в степ на суд явись…
явись у тину смути
в заблуддя хижих днів
зумій Ти відітнути
кривду від хлібів
зумій зцілити плем’я
розбрат зборони
і чварне-чварне терня
ладаном у дим
*
напише час на руті
солодом хмільним
притихші й незабуті
рідні-рідні ми!
Аннали
© Copyright: Селена Алимдюл, 2014
Свидетельство о публикации №114071409429
Свидетельство о публикации №114071409429
Рецензии