Добита подихом останнім,
Зриваю з себе ланцюги.
В голові змішались дві реальності
І заплутались в душі мої сліди.
Я між дорогами без карти,
Я заплуталась і вже не знаю, чи жити варто.
В душі тиша, в поганому сенсі.
Мені здавалось, що ми, як Сід і Ненсі.
Мені здавалось, що я все знаю,
А ось стою тепер на краю…
Літо. А де ж щастя?
В колоді лиш чорні масті.
23.56
Зриваю з себе ланцюги
© Copyright: Тори Талина, 2014
Свидетельство о публикации №114071400469
Свидетельство о публикации №114071400469
Рецензии