В щоденних турботах буття
Минають роки за роками
І робимо ми відкриття –
Турботи панують над нами.
Без них ми не можемо жить,
Нічого само не приходить,
Турбуємось як заробить,
Щоб вижити й це нас заводить.
Тривожать нас кожного дня
Родини негайні потреби,
Нам сісти би в автоконя
Й махнути туди, де не треба
В турботах проводить життя,
Що хочеш бери й користуйся,
Твори і роби відкриття,
А битись за щось й не готуйся.
Це казка лише у думках,
Життя, то страждання й турботи,
Мозолі в душі й на руках
Й безмежнеє поле роботи.
13.07.14.
Турботи
© Copyright: Георгий Грищенко, 2014
Свидетельство о публикации №114071402882
Свидетельство о публикации №114071402882
Рецензии