Дощ стукав у вікно, холодними краплинами,
А грім гримів, неначе про щось попереджав.
Сховалося усе живе по різним щілинам,
Ніхто такої зливи в час світлий цей не ждав.
А десь далеко там, за темними хмаринами,
Сховалось сонечко, в небі яснім тім...
І хоче так пробитися маленьким промінцем,
щоб мир увесь, ніжній посмішці радів.
Тут вітер налетів, гойдав, ламав дерева,
Але й ті хмари чорні, вмить всі розігнав.
І виглянуло сонечко, пустило свої промені,
І райдуга місточком з'єднала два мири.
Защебетали птахи, до неба віти піднялись,
І дітки по калюжкам, босенькі понеслись.
А хтось, кораблики майструє, в струмочках
запускає, а вітерець гойдає і хвильки підіймає.
Вони мов білі лайнери в струмочках майорять,
Шквал радощів і посмішок на вулиці летять.
А сонечко ласкаве, теплом світ обіймає,
Дарує ніжну радість, дорослим та малим.
Дощ стукав у вiкно
© Copyright: Тамара Романова, 2014
Свидетельство о публикации №114071305175
Свидетельство о публикации №114071305175
Рецензии