Радiсть осiннього вiтру

         «Вчений не може не бути твердим і рішучим,
           бо ноша його важка, а шлях далекий.
           Ношею в нього людяність – чи це тягар?
           Завершує шлях, лише помираючи – чи це не далечінь?»
                (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)

Холодний осінній вітер
Обривав черлені листя кленів,
Холодний осінній вітер
Нагадував всім
Про чистоту помислів.
Як порожньо стало
У його розкошах!
Гори й ліси царства Лу
Втрати своє золото –
Золото листя жовтня.
Навіть гора Тай Шань
Не приймає нині жертву –
Бичка з крутими рогами,
Що давно для офіри знайдений.
Навіть гора Тай Шань
Відкрита нині Небу
Високому і порожньому,
Чистому і глибокому.
І вчитель (зажурена посмішка)
На учнів задуманих глянувши,
Лише одного (найкращого)
В їх юрбі не помітивши
Сказав чи то учням
Чи то осінньому вітру:
«Яка гідна людина Люй!
Живе на вбогій вулиці,
Де одні жебраки мешкають,
Вдовольняється жменькою рису
Та глеком води.
Інші не витримують таких труднощів.
Та він не зраджує цим радощам.
Яка гідна й достойна
Людина Люй!»


Рецензии
Гарна філософічна поезія! Браво!

Валео Лученко   13.07.2014 23:27     Заявить о нарушении
:-) Дякую, друже! У нас в Китаї в минулому було багато мудреців, яким відкрилася істина.... Це були вчителі людсва - варто писати про них... Мої здібності скромні, талантів взагалі ніяких, але я вирішив спробувати розповісти про Вчителя десяти тисяч поколінь так, як я розумію його...

Ли Чень Дао   14.07.2014 00:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.