Не можу скоритися долі смиренно
Й чекати коли гільйотина чуттів
Мені обірве життя геть не плинне
І втопить у крові і криках гірких.
Не хочу ховатися, гордо стояти.
Й плітки сам на сам і про себе плести.
Я хочу в коханні нестиимнім втопати
І любов як свій скарб берегти.
Хай хто хоче і сам що говорить
Має вибір чи вірити, ні.
І я сам утопаю у тому що знаю
Я вибрать не можу як жити мені.
Чи вибрати простір де буду щосили
Думки і одвагу в кулак загрібать.
І попри кошмари нічні сновиденні
Буду швидше йти спати щоб ранок стрічать.
Чи може насправді себе вже обрати?!
І світу сказать і забуть про дурне?
І у брехні себе не купати?
І може все ж доля мені проросте.
Незнаю що буде і кості як кинуть,
Щоб вибрати правильний путь і побитим не йти.
Чи справді скориться і клоуном бути?
Чи вийти із тіні і вільно рости.
Вагання
© Copyright: Доминик Смех, 2014
Свидетельство о публикации №114071301701
Свидетельство о публикации №114071301701
Рецензии