На порозi...
наче злодій невідомість, час прудкий од вітру змін
поринає у безмовність нас бере в полон, у свій…
смерті дихання у спину, всім спокою не дає
не шукай свою провинну, в тім, що нерви нам псує
у своїм безглузді кожен, винний сам, не інший хтось.
дурня клеїти безбожно нам не всім також дано…
де розрада в тій тривозі?.. коли нас вбиває зло,
то, ми схибили в дорозі, проростає, мов зерно
той розбрат, що мучить долі, як би гірко не було
ми йдемо до перемоги, промине усе, мов сон,
лиш для тих, хто сильно змін у житті своїм хотів
за порогом мовчазним йтиме далі в Вірі світ!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114071301514
Свидетельство о публикации №114071301514
Рецензии