Тихо-тихо так за вікном, коли дощ не падає з неба…
У цій тиші забутися б сном,щоб наснилося те, що нам треба. А нам треба лиш мир і надія, та не в снах, а отам – за віконцем, та не можем сидіти без дії, на потрібно завжди йти за сонцем. У цій тиші нема співчуття до загиблих героїв, їх долі, бо відправились ті в небуття для того, щоб ми знали смак волі.
Не дивлюсь і не знаю новин,бо так боляче чути про зброю, про війну і швидкий життя плин… Я прошу вас, пробачте, герої. На душі так темно і так тихо: як буває за мить до світанку. Я молюсь, щоб минуло нас лихо, щоб закінчились сльози до ранку.
…дощ шумів за вікном усю ніч. Лився з неба - як річка Дніпро, нашептав по секрету: життя - гарна річ, бо позаду – війна, а попереду – Бог.
Дощ
© Copyright: Рия Май, 2014
Свидетельство о публикации №114071107517
Свидетельство о публикации №114071107517
Рецензии