В гуцульской хате на печи...

«В гуцульской хате на печи ...»

В гуцульской хате на печи
В углу, где сушится пшеница
На калачи.
На той пшенице спит вдовица,
Как на подушке там лежит.
 
Ей снится, что ее лицо
Покрыла оспа
 (То зернышки вдавились плотно в кожу).
И хочет смыть
Она, усилья приложив. Но, вот не может.
Метнулась к зеркалу - беда!

О, сколько на щеке тех черных ямок!
Не стоит жить! Вбежала на крыльцо -
К колодцу подошла... Вода
Отобразила вновь отвратное лицо.
Вдова встает на безысходность сруба ...

Конец ... и просыпается,
И в зеркальце глядит,
Стирает с лика пот, как злобы  зерна
И улыбается ...

Забыв, что у нее виски седые ...
Бывают сны счастливые такие! ..
 

Дмитро Павлычко (родился 1929)

«В гуцульській хаті на печі...»

В  гуцульській  хаті  на  печі 
В  куточку  сушиться  пшениця 
На  калачі. 
На  тій  пшениці  удовиця, 
Немов  на  подушчині,  спить.
 
Їй  сниться,  що  її  обличчя 
Покрила  віспа 
 (То  зернятка  вдавилися  в  лице). 
І  хоче  змить 
Вона  рябеньку  шкіру,  та  не  може.
 
Метнулася  до  дзеркала  —  біда! 
О,  скільки  на  щоці  тих  чорних  ямок! 
Не  варто  жити!  Вибігла  на  ґанок  — 
І  до  колодязя...  Вода 
Відбила  знов  огидні  решетини.
 
Вдова  стає  на  кам'яні  цямрини... 
Кінець...  і  прокидається, 
В  люстерко  загляда, 
Стирає  із  чола,  як  піт,  зернини 
І  посміхається... 
Забула,  що  у  неї  скроні  сиві... 
Які  не  раз  бувають  сни  щасливі!.. 
 
1965