Бродит осень, вся безмолвна...

«Бродит осень, вся безмолвна ...»

***

Бродит осень, вся безмолвна...
Цветом  неба голубым,
И в садах под ветром синим
Плащ багряный все шумит.

Грустью подметет аллеи,
Рыжих листьев золотых,
Конь с тяжелой яркой гривой
С черным поводом притих.

Первый иней – ведь не росы,
Приближает жизнь меня,
В день, где осень желтокосая
Сядет верхом на коня,

Оглядит она аллеи
И в предчувствии беды
Вдаль поедет ... Ей на смену
снег покроет все следы ...


Владимир Сосюра (1898 - 1965)


«Блукає осінь. Безгомінням...»

*** 

Блукає  осінь.  Безгомінням 
цвіте  її  очей  блакить, 
і  у  садах  під  вітром  синім 
багняний  плащ  її  шумить. 

Вона  мете  сумні  алеї, 
де  пада  золото  руде, 
і  важкогривий  кінь  за  нею 
на  чорнім  поводі  іде. 

Вже  на  квітках  іней  —  не  роси, 
і  недалеко  вже  до  дня, 
як  сяде  осінь  жовтокоса 
на  чорногривого  коня, 

востаннє  гляне  на  алеї 
в  диханні  голоду  й  біди 
і  в  даль  поїде…  А  за  нею 
сніг  замітатиме  сліди… 

[1957]