відокремлює вітер світ од світу,
думку від думки, події од події…
може й нас? але ж ми безміру
закохані, ще більше щасливі
дві душі, двоє люблячих серць!
у одному рятуймось терпінні,
в спільнім диханні снів, серед мрій
все одно вільні ми, і невільні
од пожежі, од пристрасті тіл…
в нас зоріє Любов, пломеніє!
і зізнання лункі на вустах
не спиняються вже, як і Віра.
не зупинить ніщо Долі шлях.
Як на двох шлях один...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114071101707
Свидетельство о публикации №114071101707
Рецензии