Св танок
В гості тихо заходить світанок.
Як сусід на чужі посиденьки.
А туман, ще густий, як сметана,
під промінням зникає тихенько.
Все довкола, немов на малюнку.
Оживають насичені барви.
Від світанку нема порятунку.
Хоча він - не з корИсті - задарма...
Я розплющую заспані очі.
Він мені посміхається:
- Здрастуй!
Скільки років мене він морочить...
Стільки ж він не дає мені впасти.
Свидетельство о публикации №114071009877