Десь плакав вітер і сміялось горе
У реготі далеких канонад,
Немов розлилось неоглядне море
Вогнів від трасерів, і установок "Град".
-
Заплакав хлопчик, в нього вбили тата,
І матері сказали, що то син.
Будь ДНР навіки вже проклята,
Бо син і батько для сім'ї — один.
-
Хтось тихо плаче поміж моря квітів.
Зібралося село, з присілків вийшов люд,
Скорботою Вкраїна вся залита,
І стогін чути з від усіх усюд.
-
І вже не зрозуміло, хто є ворог?
Бо зрадили усі, хто лише міг,
Лиш побратим, філолог чи зоолог,
З дороги витягає залишки від мін.
-
Хтось тихо плаче, це уже в останнє,
Тут буде тиша, тиша назавжди,
У місці спокою і поколінь єднання,
Ти не забудь про нього, просто приходи.
Ти просто приходи
© Copyright: Игорь Стожар, 2014
Свидетельство о публикации №114071004333
Свидетельство о публикации №114071004333
Рецензии