дозволь твоєю стати хоч на мить,
прийми мене в полон із своїх снів,
і навіть коли серденько мовчить,
не забувай, благаю, моїх слів...
прийми мене лиш справжню, без прикрас,
читай мене немов відкриту книгу,
я знаю, що колись настане час
й минуле враз розтане, наче крига...
дозволь мені з тобою поруч йти,
через життя, тримаючи за руку,
нехай довкола спалюють мости,
не допущу я нашої розлуки...
тож вір у мене, прошу, щиро вір,
і я тобі віддам усе що маю,
свій цілий світ від трав і аж до зір,
в твоїх долонях бережно сховаю...
Прийми мене...
© Copyright: Ксения Дыяк, 2014
Свидетельство о публикации №114070908227
Свидетельство о публикации №114070908227
Рецензии