Три дні летіли, три летіли ночі,
І холодив туман у вишині,
Нема нікого поряд, ми одні
По хмарах йдемо, наче б то по клоччі.
Приснився дим, що стелиться низенько,
Соломи запах, пахне так стерня,
І вітерець, ледь чутно, і тоненько
Скобоче в ніздрях. Я це, чи не я?
Ні, це не я! Я високо, ще в небі,
Лише один, Де ділися усі?
Он хтось граційно, то є білий лебідь,
Ох гарно ж як, у всій своїй красі.
Потужний помах у потоках вітру,
І плавні рухи білого крила,
На синім небі, наче на палітрі,
Невидима дорога пролягла.
Змінилось все і хмари почорніли,
А вітер рве: то вгору тягне, вниз.
Не до краси, стомилися ті крила
І обрій помокрів, немов ослиз.
А берег жде, той рідний і далекий,
Такий знайомий для потертих крил,
І ми як птахи ті, як лебеді й лелеки
Додому летимо, хоча немає сил.
Три днi летiли, три летiли ночi
© Copyright: Игорь Стожар, 2014
Свидетельство о публикации №114070907541
Свидетельство о публикации №114070907541
Рецензии