Без бою

Себе так важко розіп'яти,
Без бою не вмирає “я”.
Не хоче володіння здати –
У нього логіка своя.

Нехай спочатку хтось навчиться
По християнські все чинить,
А я поки буду дивиться
І думать жить так чи не жить.

А час іде, а час минає
І всі страждання на дарма;
Нічого душу не навчає,
Ніяких змін у ній нема.

І навіть спроби говорити
За краще з ней не починати;
Не гірше інших вміє вчити,
Любому зможе відсіч дати.

І виправдає що завгодно
Себе у вчинках і в ділах.
Так було вчора, є сьогодні –
Всі здібності лише в словах.

А так вже хочеться скоритись,
Отруту вивести із себе,
Щоб вільно серцем всім молитись
Наблизить цим блакитне небо.

Щоб Царство було в середині,
І схожість мати з Сином Божим,
У світло всім життям поринуть,
Нести його, щоб бачив кожен.

О, мій Ісус, розпни для світу
Моє звичайне існування,
Щоб вміла врешті решт терпіти,
Та йшли на користь всі страждання.

А світ розпни перед очима,
Щоб не хотілось доторкнутись
Мені до нього і ночима
Молилась, щоб в душі позбутись.

Зроби, як треба все по Слову
Поки дається ще година,
Щоб будь по справжньому готовим
До Тебе в вічний край полинуть.