Вийшов вранці із будинку,
Щоб подихати з годинку
Прохолодним ще повітрям
Й чимчикуючи подвір’ям,
Я згадав про квітку щастя,
Мо’ побачить її вдасться,
Бо сьогодні вже Купала
І її пора настала.
Бачив папороті квітку
Ти щасливим станеш влітку,
А на все життя заможним,
А це хочеться в нас кожним.
Знай до ранку квітка щезне,
Та вона для нас воскресне
Через рік у ніч Купала
Й це колись громада знала.
Але квітку я не бачив
Й сам для себе я відзначив,
Буду завше не щасливим,
Не заможним й дуже сивим.
07.07.14.
Iвана Купала
© Copyright: Георгий Грищенко, 2014
Свидетельство о публикации №114070806600
Свидетельство о публикации №114070806600
Рецензии