Чому поразку маю в вірі,
Розбавить Слово не вдається?
Сама знаходжусь наче в вирі
Душа де на частинки рветься.
Не знаю вже за що просити
Усе здається проти мене,
І сил немає все терпіти,
Життя збирати гіркі зерна.
До Себе Бог також не кличе
І я між небом та землею;
А ворог душу лиш каліче
І наче грається все з нею.
Та я не іграшка! – людина,
З пітьмою спільного не маю.
І щоб лиху пройти годину
Допомогти Отця благаю.
Якщо на дім піднялись хвилі
З великой силой руйнівною,
То Бог покаже Себе в ділі
На захист стане Він стіною.
І Його вічне святе Слово,
Яке завжди на збудування
Найкраща є в житті основа,
Що збереже в випробуваннях.
Терпіння мати досконале,
Не покладатись на свій розум.
Тоді і віра буде вдалой,
І будуть виправдані сльози.
Та я не iграшка!
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114070806300
Свидетельство о публикации №114070806300
Рецензии