Я поїду у рідне село,
Де дитинство моє промайнуло.
Де все в барвах яскравих було
І так швидко в дорозі минуло.
Вийду з хати і піду на шлях,
Що звивався до хати роками.
І нестиму я квітку в руках,
Що зростала для рідних думками.
Я поїду у рідне село,
Де знайомі для серця хвилини,
Розсікають в морщини чоло...
І в косу сивиною вже лине.
Голос рідних,усмішка ясна,
Немов небо в безхмарну годину.
Голосами згасає луна...
І життями у вирії лине.
(Понкратова.О.В.)
Я поiду у рiдне село
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114070800391
Свидетельство о публикации №114070800391
Рецензии