Бiль

Із свого серця відпустити біль
І всі страхи, які він спричиняє,
Коли руйнує найдорожчу ціль,
Та віру в поміч Божу забирає.

Сприймати всі обставини життя
Такими, що лише допомагають;
Змінити, і просіять почуття,
Що часом в боротьбі нам заважають.

І ставлення загострене своє
До всіх проблем, що горами повстали
Біль відпустити зовсім не дає,
Незгоди вже частиной його стали.

Мій Господи, задачі надважкі
Лише з Тобою вирішить спроможні,
Щоб був характер лагідним, м'яким
Лише в Тобі зробить на краще можна.

Без Тебе біль все краще заглуша,
Та навіть вдих і видих через силу.
Страждає, плаче змучена душа
І втіхи їй нема у світі цілом.

Нам зрозуміло, як потрібно жить,
Як ставитися до людей навколо.
Але не вмієм ми самі творить,
Отож бо й ходимо засмучені по колу.

І правду свою маєм, а вона
Без Твого Слова ні на що не здатна,
І нею лиш будується стіна
Така собі висока і огрядна.

Зруйнуй її, Господь, постав Своє,
Щоб біль пішов і мали ми основу
Стояти завжди в тому, що Твоє
Не втрапивши у сіті болю знову.