Перлини

Якби сльози вважались перлинами
Я була б тоді дуже заможной.
І у світ яскравий поринула,
А так скриня моя геть порожня.

Як мішень, на якій всі тренуються,
Як ганчірка, щоб ноги обтерти,
І життя моє швидко руйнується,
Залишилося тільки ще вмерти.

Так у відчаї все воно бачиться
Чорна ніч та всі зорі сховались.
І душі не сміється, а плачеться,
Сил терпіти вже геть не осталось...

Але все ж таки я терплю;
Але все ж таки я живу;
І крізь сльози Бога молю,
Як не є, але все ще пливу.

Гріх мабуть на щось нарікати,
Бог ні разу ще не покинув.
Було б соромно щось вимагати,
І у сумніви знову поринуть.

Весь цей час я була не сама;
Весь цей час Бог знаходився поряд;
І за руку міцно тримав,
Підіймав мою душу на гору.

Сяяв, грів ясним сонечком в день,
В темну ніч в небезпеці беріг.
Дарував серцю гарних пісень,
І зливав Свої блага де міг...

Ти журбу мою, Боже, прости!
Віджени моє гірке натхнення.
У Тобі дай навіки зрости,
Щоб достойно носить Твоє ймення.