Каже небо - біда, Сонце каже - то кара
Вітер мовчки витрушує попіл з стерні
А гармати кричать і їх подруга Мара
Палить душі, загиблих людей на війні
День минає як ніч, з гірким присмаком болі
Коліщата історії чавлять тіла
На червоному полі людського безглуздя
В білій мантії правди – калина цвіла
Вона мліла від пострілів, ніжна, тендітна
Не могла зрозуміти навіщо то все
Старий дуб, що був поруч, казав їй – Це булО
- Знову вітер історії – горе несе
Час скрипів, час минав, були грози та бурі
І коли землю вкрили холодні сніги
То червоні краплини ягід калини
Стали спогадом болі та людської туги
Калина
© Copyright: Владимир Фадеев, 2014
Свидетельство о публикации №114070608811
Свидетельство о публикации №114070608811
Рецензии