2

 
Заглянуть сквозь стеклянные полки
В книжные письмена
Смешные
Попытки перелистать страницы
 
 
Клієнтка надзвичайно ретельно та дещо трагічно вдивлялася в палітурку книги. Здавалося, вона ретельним поглядом прокурора намагається у зображений героїв вивідати, а чи варта книга її грошей.
“Може вона її поглядом читає?”- раптово усміхнулась мені думка, від якої стало весело. Дурної посмішки я не втримала. Читачка змірила мене надмірним поглядом, типу “Сама дурна”, та книгу таки купила.
Надя полегшено видихнула:
- Ще однієї такої я не витримаю. Годину прокурорша випитувала та видивлялася. Я її придушити готова була. І добре б почитала собі, та пішла б. Так ні, такий ґвалт підняла, я вже думала, вона з перевіркою приїхала. В мене сил після неї зовсім немає, а ще ж півдня треба відробити.
- Енергетичний вампір?- спитала я, щоб підтримати обурену колегу.
- Хіба що. Або вчителька. - засміялася Надя,- в нас така була, коли до дошки виходили до неї, власне ім’я забували, її так і називала –Гестапо.
- Треба табличку повісити на двері,- Енергетичним вампірам та вчителя вхід заборонено!
- Аякже, а потім почнеться, почнуть правозахисники ходити, що ми права людини і читача порушуємо. Чим же нам енергетичні вампіри не вгодили?
- Тобто, думаєш, щодо вчителів нас зрозуміють? – зробила я серйозне обличчя.
- Авжеж, як вчитель прийде, відразу видно. В здавалося найкраще редагованих книгах орфографічну помилку знайдуть. Хоч на роботу наймай.
- Ага, вони читачів відлякають, і буде собі така покинута крамничка з вчителями замість привидів.
- Ото ж бо – задумливо відізвалась Надя. - Слухай, ти останнім часом якась сумна ходиш. Щось трапилось?
- Погода так впливає - не могла ж я їй розповісти про сни, що приходили до мене і залишали по собі сліди, наче закарбовані кроки в асфальті, на порозі книжкової крамнички. Ах, як мені хотілося повернутися в ті сни. Проте жорстока реальність захоплювала свідомість з кожним днем все сильніше.
День летів за днем, ніч за ніччю. По зимньому сіро та мляво. На роботі іноді здавалося, що я не людина, а робот, змушений день у день виконувати монотонну роботу. Загалом робота менеджером в книгарні була непоганою. Траплялися цікаві замовлення, зустрічі з літераторами, проте, останні місяці ніяких цікавинок не передбачалося.
 *
Холодний вітер, зриваючи капюшон, пронизливо свистів у вухах. По місту гуляла хурделиця, змушуючи людей шукати прихистку у теплих приміщеннях офісів, будинків, кав’ярень.
Але чомусь саме в таку погоду мені було необхідно було негайно передати замовлення важливій клієнтці. І чому в штаті немає кур’єра?! – обурено питала я себе, - Чому саме зараз похворіло двоє продавців, які мали везти пакет на інший бік міста?
Втішало одне, що маршрутне таксі, до якого я намагалась дійти, мало везти мене від кінцевої до кінцевої, а там до примхливої пані рукою було подати.
Маршрутка таки мене чекала. Забравшись в теплий куток на сидіння та приклавши голову до скла, я нарешті змогла задрімати – до самої кінцевої.