На квіточку червону падав сніг,
Її в пухнасту ковдру ніжно кутав.
Хустиной срібной на пелюстки ліг,
Щоб білих шат могла тепло відчути.
Здається нам, що ми, як квітка та
Діждалися зимового морозу,
Від холоду тремтять наші вуста,
Крижинками стають на віях сльози.
Здається не потрібні ми тоді,
І небо від землі та нас – далеко.
Але Ісус говорить – підведіть
Все ж очі догори і стане легко.
І навіть якщо ковдрою сніги
В часи сутужні вас надміру вкриють,
Теплом Своїм Спаситель Дорогий
Його на той момент зробить зуміє.
У відчай не впадайте і живіть
Чи буде дощ, чи сніг, чи вітер сильний.
І по слідах Ісусових ходіть,
Щоб будь у всі часи у Бозі вільним.
Квiточка
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114070604337
Свидетельство о публикации №114070604337
Рецензии