Чуйнiсть обертiв життя
У задумливій тривозі, у заплющеній пітьмі,
щоб відчути шлях додому нам би стрітися вві сні.
Чародійний стрілок круг час відлічує до краю:
«таки-так, тик-так, тик-так»… Хтось відмовитись благає,
од спустілої душі, що у дзвони б’є давно вже,
де в самотньому крайнебі навіть сонце не зійшло…
Там, дороги вкрили хмари, тіні йдуть їх по землі
у безлюдне місто зради, серця ллють там ріки сліз…
Обхопила чуйність душі, і несе за небеса!
Та невже ж бо й ми байдужі – сталих обертів життя?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114070507321
Свидетельство о публикации №114070507321
Рецензии
