час спiвати сумнi пiснi
Та не за волю – за життя;
Час, в котрий смерть – звичайні вісті
Та запорука майбуття…
Вмираючи, за кращу долю,
Вони так вірили в надію…
В країні не стихають дзвони,
А в телебаченні повії
То багатіють за свободу,
То брешуть красно та відверто,
То призначають нагороди,
Нажаль, але лише – посмертно…
Є час - коли вже не співають!
За ким то, десь, собака виє…
Останній подих відлітає:
За мир!
За спокій!
Мрії…. Мрії…..
Свидетельство о публикации №114070505239
З пошаною ! теплом.
Васютинская Галина 05.07.2014 23:11 Заявить о нарушении