Дощ закохався у весну,
І розкидав тканини з неба
Своїй коханій. Цю красу
Вона не хтіла. Їй не треба.
Весна багатою була
На сонце, птАхів, трави-коси...
Вона блищала та цвіла,
І дарувала людям роси...
...забулася, як промайнула,-
І літо в гості завітало.
Поплакав дощ. Та про минуле
Йому ВЕСЕЛКА нагадала!
Веселка
© Copyright: Анастасия Якимчук, 2014
Свидетельство о публикации №114070501093
Свидетельство о публикации №114070501093
Рецензии