Кохання вiд равлика до орла

Іти я мушу, й душу цю не мужню
Ти помістила в неприступну мушлю.

Хоч крізь вечірню я ішов злочинну дійсність,
та я зберігся від наруг і згуб,
закований, захований у пісню,
у казку-ласку рук Твоїх і губ.

Хоч дійсність тиснула, та панцир лиш тріщав...
Ішов Ізольдою осяяний Трістан,
ішов Джульєтою освячений Ромео.
І спалахнули крилами рамена -

з душею повернутися орлиною,
з кохання незгасимою перлиною!

2011


Рецензии
Дякую!!!
Чудова перлина Вашої поезії прикрасить мою колекцію!
З повагою

Нила Волкова   04.07.2014 23:59     Заявить о нарушении
Дякую і сподіваюсь: вона там стане найкоштовнішою.

Игорь Герасименко Кременчугский   05.07.2014 00:03   Заявить о нарушении