Пiд булавою Богдана

Одного  разу наказав Хмельницький відлити
Незвичайну булаву,
С хоробрих  шабель він зібрав залізо,
Щоб булава віддячила тому,
Хто прийде із мечем 
В його державу,
Із кулею,  підступністю  прийде
Чи може так заради грошей марних,
Захоче хтось продати  все святе,
Заговорив  закляттям стародавнім,
Його  в полоні в турків чув  не раз,
Щоб булава та вберегла державу, 
Коли його не буде серед нас,
Богдан помер,
Пішла  вона до сина,
Важка та незвичайна булава,
Юрко не впорався, в занепаді країна,
Скарала незвичайна булава,
І замість слави,що від батька сину,
Йому лише дісталася ганьба,
На день сьогоднішній він  навіть
Без могили,
А булава  жива, їй хоч би що,
Змінилася держава,
І століття, пережила
Дві світових війни,
А булава Богдана стежить
Пильно, упорається Президент чи ні?
Один не впорався, не хочу і писати,
Не підвела Богдана булава,
І через сотні років покарає,
Бо  Україна справді в ній жива,
А слабкодухи хай її бояться,
Від жаху хай тріпочуть вороги,
Ім. булава важкою надто  здасться,
І вдарить по безславній голові!
У сильного  в руках вона розквітне,
Заграє барвами,
Та вдачу принесе,
Козацька кров в ній,
Слово материнське,
Давно відомо,  це понад усе!
4.07.2014