Та чи впокоiться душа?..

Коли вночі запахла рута,
А місяць в шибку зазирнув –
Наснилась молодість забута,
Та в той же час мій сон минув.

Я в ніч пішов, як та примара,
Я в ніч пірнув, як в небуття.
Життя накрила чорна хмара,
А вітер вимів на сміття

Мої літа, де був щасливий,
Кохання де згубив своє.
…Лупають землю стиглі сливи,
Та біллю в серце віддає…

Колись я це життя залишу,
Діставши в долі відкоша.
Тоді порину в повну тишу -
Та чи впокоїться душа?..

04.07.2014


Рецензии
Ну, что ж так мрачно?

Натали Зеленоглазая   05.07.2014 23:50     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.