Осінній вітер холодний
У скроні навіює літо,
Де до тебе дорога далека,
Але вона квітами вкрита,
Де сонце сідає поволі,
Де небо блакиттю залите,
Мені б лише спогад той милий,
Що маю навіки любити.
Ти не сумуй, моя ніжна,
І я буду в горі за тебе,
Де наші стежки променисті?
Вони ж бо розтанули в небі.
Де наше море безмежне?
Де наші години без ліку?
У світі так складно без світла,
А отже, кохання — це жити...
Ukr
© Copyright: Евгений Яненко, 2014
Свидетельство о публикации №114070400213
Свидетельство о публикации №114070400213
Рецензии