Чому людина не безсмертна?

Важко пригадати день без спогадів, без чистих мрій, без посмішки, що надає рум'янець твоєму холодному , як кришталь обличчю, та сліз, що течуть без надії на порятунок. Кожен безглуздий погляд, що потрібен тобі наче капля води серед сухої пустелі, є важливим і ти не в змозі приховати тої незайманої радості, щирості погляду, які палають у твоїх очах. Ніхто не спроможний зупинити час : він не стане каменем, не буде повторно грати танго,перебираючи то білі, то чорні клавіші, не танцюватиме вальс; час лише буде твоїм глядачем, спостерігаючи за кожним піднесенням та падінням.

Думка, що, опустившись на саме дно ти стрімко підніматимешся вгору - хибна як та, що після чорної лінії у твоєму житті завжди наставатиме біла.

Саме у такі моменти, у моменти падіння, ти більше не віриш у долю, призначення, у правдивість слів та щирість сліз. З цього і починається Голгофа.

Час, коли ти обрала хибний шлях, ходитиме за тобою, як тінь, нагадуючи помилки минулого, допущені всього лиш за одну секунду, та за які потрібно платити кожною хвилиною свого життя.

Не в змозі зупинити подих, ВІЧНІСТЬ, для тебе, - НАЙГІРША КАРА, ТА НАЙСОЛОДШИЙ ПОРЯТУНОК.