Журавель напився із криниці…
– Не лети, пташино, постривай!
За селом – безбожники та вбивці.
Ця війна і мій зачепить край…
Розкажи, куди твоя дорога?
Пліч чиїх торкнеться це крило?
Знаю, я зодягнена убого,
Та й мені потрібно слів тепло.
Відпочинь! Набачишся вогнів ще.
Кіптява у пір’я проросте.
Ти злетиш, я вірю, диму вище,
Та крізь нього Тінь твоя пройде.
Скинь її, як схочеться спуститись.
Зший нову чи інших попроси,
Бо інакше світом волочитись
В пошуках цілющої роси
Дуже довго. Може, аж до скону…
Бачу, не послухаєшся ти.
Отже, я твоєю охороною,
Тінню, що погодиться піти,
Маю стати… Тільки долети.
03.07.14
Журавель напився iз криницi...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114070307502
Свидетельство о публикации №114070307502
Рецензии