Петро Куценко. Ветвиста крона дерева...

Ветвиста крона дерева.
                Под ним
Застыла тень ненарушимой мглою.
Их благостный покой для сердца зрим,
Переходя туда, где меж землею

И небесами – солнечный мираж
Сквозь запахи и испаренья зноя
Колеблется, играя так, что аж
Своя душа покажется чужою, -

Уподобляясь дождику, когда
Не в облаках, а в нас чиста вода,
Собой смывая ложные приметы.

Слышна кукушки тихая печаль
Издалека,
                и так похожа даль
На двери, приоткрытые в бессмертье.


Перевод с украинского

Петро Куценко

* * *

Густа, крислата крона.
                І така ж
Розложиста й незрушна тінь під нею.
Їх омовенний спокій в серці зваж
І злинь,
              знімись туди,
                де між землею.
І небесами – сонячний міраж
Крізь випари важкі задухи й глею
Хитається і грає так, що аж
Душа твоя вже стала не твоєю,
Й до неї уподібнена спада
Не з-під небес, а в них ясна вода,
Змиваючи оманливу магічність.
Та ще зозулі голос долина
Із далини,
                і схожа далина
На двері, що прочинені у вічність.