Неспокій колеться думками серед ночі
Мій вічний пошук втраченого «Я»
Себе я бачив у очах дівочих
В словах старого, в посмішці маля
У напрямку до себе, йшов до сонця
Думки як вітер – нескінченна даль
Мені здається - я безмежна радість
Так звідки то взялась ота печаль?
Чи це можливо тінь моя, примара
А все довкола - вицвівше панно
Колись мене це небо колисало
А зараз, навіть Богу все одно
Думки як вiтер
© Copyright: Владимир Фадеев, 2014
Свидетельство о публикации №114070209216
Свидетельство о публикации №114070209216
Рецензии