Уже краснеют помидоры

«Уже краснеют помидоры»

Уже краснеют помидоры,
И ходит осень по траве.
Какое ж это к черту горе,
Не ясно мне, да и тебе?

Астр помню высь и синь небес
Твой взгляд,что был так дорог мне.
Увы. поверь, ответы неизвестные.
В какой же было это все стране?

Плевать, что всем осенним чарам
Придет конец. Но в этот миг
Баштан желтеет над оврагом,
Курень безверхий будто спит,
 
И гнется дерево от плода,
Не страшно мне, дитя моё,
Мой час последнего похода
В небытиё, в небытиё.


Максим Рыльский

"Вже червоніють помідори..."


Вже  червоніють  помідори, 
І  ходить  осінь  по  траві. 
Яке  там  біса  горе, 
Коли  серця  у  нас  живі? 

Високі  айстри,  небо  синє, 
Твій  погляд,  милий  і  ясний… 
Це  все  було  в  якійсь  країні, 
Але  не  знаю  я,  в  якій. 

Що  з  того,  що  осіннім  чарам 
Прийде  кінець?  Але  в  цю  мить 
Баштан  жовтіє  понад  яром, 
Курінь  безверхий  ніби  спить, 

І  гнеться  дерево  від  плоду, 
І  не  страшний,  моє  дитя, 
Нам  час  останнього  походу 
Без  вороття  —  без  вороття. 

1911—1918