Пам, ятi В. Г. Солодовнiкова

         
      Коли розходяться людські дороги,
      Таке буває у житті,
      Вкрадаються у серце біль, тривоги-
      Гіркая суміш почуттів.

      Тоді зникають кольорові фарби,
      І сльози котяться дощем.
      Душа хворіє, їй не знайдеш ради,
      Сумує, тужить кожен день.

      Нажаль, не в змозі ми вже повернути
      Близьких людей, друзів своїх,
      Але завжди у серці будуть жити,
      Ніколи не забудемо про них.
 
      І треба, таки треба далі жити,
      Хай як би тяжко не було,
      Пісні співати і життю радіти
      І бідам й гіркоті назло,
      Вірші писати на добро. 


Рецензии