Димчо Дебелянов. Елегiя лiтераторовi

Димчо Дебелянов
ЕЛЕГІЯ ЛІТЕРАТОРОВІ


Переклад з болгарської Любові Цай


О душе, ти приречена повік до карантину,
тобі зі столу крихти лиш, від глузів
                не втекти.
Безгрішна ти і мовчазна, мов світлий запах
                крину,
та щедро поцяткована мушиним роєм ти.
В крамниці нині злякана… То доля —
                як без неї —
від книги аркуш зірваний, де гордість —
                вже сумир —
терпляче до масних вагів ти черги
                ждеш своєї,
як… цвілий загорнуть у тебе
                сир!

***

Оригінал:

Димчо Дебелянов
ЕЛЕГИЯ НА ЛІТЕРАТОРА

http://www.slovo.bg/showwork.php3?
AuID=180&WorkID=10401&Level=3

Душа, душа, осъждана на честа карантина,
на пирове посрещана със присмех и
                трохи.
Ти чиста бе кат росния и светъл дъх
                на крина,
но щедро те попръскаха рой псета и мухи.
И днес с една бакалница стоиш ти
                смъртно плаха —
откъснат лист от книгата на гордата
                печал —
и чакаш ред до мазните теглилки на
                тезгяха
да свият в теб... вмирисан
                кашкавал!