Гусятин

Гусятин. Є таке містечко, не село.
Понад Збручем собі, на розі, притулилось.
Сюди життя мене у справах занесло.
Та серце й досі моє в ньому залишилось.
На диво файні тут містина й краєвид!
Гостинні люди завжди землю прикрашали.
Були у злагоді  Назарій та Давид,
Бо поміж себе здавна прикрощів не знали.
Колись поляки тут були, ще до Війни.
І йшов Збручем тоді кордон поміж державний.
Веде Гусятин свій літопис з давнини.
Та не зберіг він тільки замок свій прадавній.
Це саме тут вода цілюща, з джерела,-
Людей приваблює до себе,- та ж Нафтуся.
Я вдячний долі, - в це містечко привела,
Як архітектора. На жаль, не повернуся.
Зайшов надвечір я в місцевий ресторан.
Було тут затишно. Музики добре грали.
Я був здивований, бо пісню про горян
Співали хлопці так, що душу мою вкрали.
Гусятин. Є таке містечко, хто не зна.
Тут вчиться молодість. Є щастя та кохання.
Нехай панує в ньому спокій та весна.
Од  мене ласка східняка та привітання.

Фото из Интернета


28.06.2014 р.