Легкість лягла каменем спати на серці.
Ти стукаєш в вікна,
А потім ламаєш двері.
Й кому вірити тепер?
Коли бога нема. Чи він онімів.
Коли віра людська на рівні гріхів.
Коли... Слова застрягають в горлі.
Й туга горне до себе, мов мати.
Люба, лягай-но спати.
А ти черкаєш руки ножем
Й шукаєш у цьому сенс.
Як шукають його у церкві
Чи в грошах, чи в чужому ліжку.
Крадіжка снів й пустота слів.
Ламаєш двері,
Просилася в вікна.
А тепер взагалі зникла.
23. 10
© Copyright: Алла Паранойя, 2014
Свидетельство о публикации №114070200201
Свидетельство о публикации №114070200201
Рецензии